Тихо осінь пошкреблася в двері,
"Та заходь вже - промовляю їй,
зачекалась я тебе, й химери
оселились в голові моїй".
Шепотять:"Життя уже прожито,
ти ж, дивачка, віриш у казки,
та ще й досі все збираєш квіти,
а із них плетеш якісь вінки…
І для кого все це, розкажи нам,
мо для мавок лишиш у воді,
чи роздариш юним – повітрулям,
та про них писатимеш рядки?"
А то й справді,щось я загубилась
Між небесних зоряних світил,
Забарилась осінь, забарилась
Щоб вести мене у вир подій…
Де вкрадливі стеляться тумани.
Та перуть дівчата рушники,
Де готують матері придане,
Й зваблюють дівчаток парубки…
Дітки простягають рученята
До лози, де стиглий виноград
Загубилась я у листопадах
І минуле браму зачиня,
Лиш химерні постаті літають
Для зими лаштуючи вбрання.
