Спекотний день. Усі біля води.
Шукають в ній куточок прохолоди.
Хто в бадмінтон, хто в теніс,хто куди,
А хто прийшов,щоб лиш змочити ноги.
Такий тут галас (просто до небес!),
Тут волейбол, тут шахи, водне поло,
Тут конкурси на кращий в хвилях сплеск,
На голосніший писк, на кращий сміх довкола.
І раптом - незбагненна тишина.
Всі погляди зійшлись на побережжі -
Іде піском довершеність сама
У капелюшку, сумочка із шерсті.
У темних окулярах, не спіша,
Іде краса під парасольку, пишно.
Ось зупинилась, граціозна вся,
І усміхнулась дуже симпатично.
Поважно з сумки досягла рушник
І на піску, мов постіль, розстелила,
Зняла халатик, склала його вмить,
І акуратно в сумку положила.
На сумку парасольку одягла,
Уважно всіх, в оцінці, роздивилась
Й не менш красиво на рушник лягла,
Дістала зеркальце й злегка причепурилась.
Навіть жінок тут ревність не взяла,
Усі стояли геть відкривши рота -
На сонечку вмостилася краса,
І тій красі було...чотири роки!
Це правда. Знаю по своїй доці... Очима стріляє ще з пелюшок, а чепуриться як... Це у нас (жінок, дівчат) в крові з народження...
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Діло в тому, що на це клюнули не лише чоловіки - моя дружина просто обоготворила дівчинку і почала серйозно хвилюватися. А виявилось дитині надоїло стояти з мамою в черзі за прохолодними напоями і вона вирішила позагоряти сама. Мама мало з розуму не зійшла, а чарівна донечка за 5 хвилин стала улюбленицею пляжу.От така історія, спасибі