Лечу. Он річка Калка піді мною
У крові княжій вся почервоніла
І Субедей дорізує героїв,
Що їх монгольські стріли не убили.
Перехвалившись, сильні воєводи
В важку хвилину не дійшли до згоди
Й своєю кров"ю окропили крицю.
А вже степами мчить орда Батия,
Лядські Ворота оголяють Київ...
І ніч, і смерть наповнює столицю.
Відважні князі, воїни- Мстислави!
Для воїна - то мало просто вмерти!
Ви схоронили в полі руську славу
І Русь святу віддали в руки смерті!
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я б сказав скоріше сумну, Євгене. 23 вересня буде рівно 770 років як орда внука Чінгісхана розпочала облогу Києва, а 6 грудня 1240 року воїни Батия вдерлися через Лядські Ворота (зараз Майдан Незалежності) в виснажене місто. Трагічна дата, спасибі.
Це ж скільки знати всього потрібно, щоб синтезувати історію в вірші. А скільки любові до України потрібно виношувать в серці
Ігоре, Україна без Вас - не Україна
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Володю, але це перебільшення, я без України ніхто,як і кожен з нас. Давайте же любити її, вчити її історію і піднімати її славу до висот існування великої Київської Русі!
Треба запропонувати міністру освіти, щоб надрукували історію України у віршах! 
