Началось у нас все нежданно...
По чуть-чуть бы... а мы летели...
Открывали мы неустанно...
Свои души... Со счастьем пели...
Мы касались друг друга нежно...
Все спешили... чтоб страсть пожарче...
Растворяясь в любви безбрежно...
И горели все ярче... ярче...
Что там буря и смерч... и ветер...
Все - ничто, по сравнению с нами...
Наш роман - самый страстный на свете...
Вдруг шатнулся под небесами...
И стояли... опять мы вместе...
На краю у конца-обрыва...
И не пелись уже нам песни...
Все умолкло... за миг до взрыва......
И толкали чужие руки...
Козни пели нам серенады...
Ложь, как шило в мешке... к разлуке...
Все нашептывала: Так надо...
И шажками мы отдалялись...
Расставляя приоритеты...
И сомненья с доверьем... смешались...
Не летят больше чувств кометы...
Я вважаю, що якщо кохання справжнє та взаємне - його ніщо не зруйнує. Хоча інколи нам здається що кохання на все життя, а потім виявляється - це здавалося тільки нам! Хай твоє кохання буде чистим та взаємним
Лія*** відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну, це дивлячись, як постаратись...
А якщо серйозно, то не зруйнує, якщо обоє виважені люди... А якщо запальні та емоційні, та ще якщо є така "щира допомога"... кохати то вони будуть... але мовчки, страждаючи, звинувачуючи один одного і себе, так, можливо, і ніколи не зважившись на перший крок примирення...
І тобі щирого і взаємного!!!
Это же только ЛГ.. 
