Зірвавсь листочок і поніс на крилах,
Чийсь сум, чийсь біль, чиюсь гірку печаль.
Та якось по дитячому невміло,
Упав необережно на асфальт...
Він загубивсь у сизому тумані,
Омивсь росою, проливним дощем.
Стекли росинки наче сльози ранні,
Принісши холод і пекучий щем...
Забилось серце з гіркої печалі,
Відчули зорі цей тривожний звук.
Полинув він в невідані ще далі,
Забрав з собою голоси розлук...
І може ще підніме його вітер,
Торкнеться він гарячої щоки.
І полетить над цим великим світом,
Між білих хмар молочної ріки.
У цьому вірші світла мінорність і романтична меланхолія! Приємно було завітати на твою сторіночку. Навіть тут у Карпатах не змогла без клубу, купила карточку інтернет і спілкуюся з друями
