Невже надворі ті ж неправі роки,
Коли стріляли за благі думки,
коли робилися лиш перші кроки
до гідності бурхливої ріки?..
Невже сатрапи ще не мали строків,
щоб захлинулась кров'ю їхня суть?..
"Царі" новітні і нові «пророки»
косу як стяг у майбуття несуть!..
Невже їм мало – тим псарям – страховищ:
майданівських… зі зброєю… жахіть?!
Вони жадають ще нової крові –
вже експортованих кровопролить?..
…На Кримському півострові весна.
Рожево мріють приспані мигдалі,
не в душах, а на вулицях – війна…
…І чорноморські сухопутні швалі.
Ще не говорять – дивно – автомати,
Мовчить – не дивно – самозванець-цар,
Хоч в на́дриві – вкраїнські – дипломати,
Хоч світовий – в майбутньому – пожар!
Та молить Україна не стріляти…
Вже так стомився від стрільби народ!
Так хоче у Вітчизні кожна мати.
Не хочемо литавр і нагород.
…На Кримському півострові весна.
Квітують мрійно цитруси, мигдалі...
Весною хай римує не війна –
весна!.. І світлі, веселкові далі…
2.03.2014
Ні, Олексо, не ясновидиця,але читаючи Ваші вірші, розумію, що маю єдинодушшя з Вами і сприйняття сьогодення у нас однакнове, тому, коли болить мене - не може не боліти Вас. Нажаль, я не маю таких чудових здібностей до написання віршів, тому, з нетерпінням чекаю ваших. Вчора я шукала цей вірш на Вашій сторінці, але його не було. А сьогодні маю честь його читати. Ось так. І ніякого яснобачення
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ця тема мені болить вже кілька днів.... Позаяк до Криму у мене особливе ставлення. Там пройшла молодість: служив в Радянській армії, працював трохи, кохалось... Ось така пристрасть моя до Криму як другої маленької батьківщини... Та й край же благодатний... Об'їздив все і знаю його як свої 5 пальців... Та й історією захоплювався... колишня жінка була звідти... а зараз спомини. Не нещасний там народ, як і в Донецькому краї. Треба включити дипломатію! А там... як Бог дасть... На Майдані моляться... і за нього теж!