(У співавторстві з Юрієм Ловким)
Россия
Нуждой и нищетой ты пленена,
Великой быть тебе не хватит духу...
Ты пьяная беззубая старуха,
Ты грязная, немытая страна.
Для подвигов была ты создана,
Но, вместо них, в тебе царит разруха,
А, вместо крови в жилах, медовуха
Во все года, века и времена.
И ты уже спасения не сыщешь
В своём распятом Боге на кресте:
С рожденья была ты нищей —
Погибнешь и сгниешь ты в нищете,
В ободранном, разрушенном жилище,
Средь голых стен в постыдной наготе.
Росія
Облудна повела тебе рука –
Історії незвідані дороги…
Ти – світлий край, благословенний Богом,
Та твій народ в пустелі заблукав.
Але душа славетна у віках,
Не треба їй ні злого, ні чужого.
Гріху і кривді, не дозволь, убогим,
Дар Божий рахувати в мідяках.
Твої сини – це генії, герої,
Слова поетів – співи солов’я.
Як виростеш перлиною земною,
В саду сумління виполеш бур’ян,
Ти щирою і доброю сестрою,
Зумієш стати для усіх слов’ян.
У сестри слов"янського світу
колись напросилась сама
та вкрала у нього завіти,
історію й (де правду діти) -
крізь призму обману і гніту
молодшими всіх нарекла.
Лілія Ніколаєнко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Політики украли те все.. Але ж прості люди.. Вони не винні, і все-таки, вони наші брати (хоча я вважаю, що не старші).
Зразу мені відчулась в поезії строгість, зрівноваженість духу, особиста точка зору...
Але в кінці збагнула, що такі ж почуття, тотожність і в мене. Жаль, але на те Росія заслужила. Думаю - це правдива думка поета. Візьму в обране.
Лілія Ніколаєнко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, п. Галино! Рада бачити Вас на своїй сторінці!