Останній вірш. Думок гарячий біль.
Палац вітрів зруйнований прозрінням.
Душа вагітна тишею безсиль.
У серце ж без гріха – летить каміння.
Останній грім розірваних небес.
У літерах-дощах – печальна сповідь.
Не прийме жодна із твоїх адрес
Дарунку запізнілої любові.
Останній Рим ілюзій упаде.
І винесе сумління грізний вирок.
А спокій... Не знайду його ніде.
Та відпущу рядки в далекий вирій.
Останній лист у вічність – епілог,
Тускніє дрібно-зоряний мій почерк.
Не буду я у списку перемог.
А ти не вчиниш цей блаженний злочин.
О, если б этих строк измученную быль
Мог поглотить надежд всесильный жаркий пламень
И к любящему сердцу светлый путь открыл
Взаимный шаг к любви - безумный и нежданный!!!
Лілія Ніколаєнко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
