(Лесі Геник в День народження)
Веснянко вродлива, гуцулко з карпатських країв,
Невже заквітчала у коси розніжені трави
І спів солодкавий гірської флояри струмків,
І вітру соснового подих духмяно-ласкавий?
Невже повплітала слова у розкішний ґердан*,
Що грає на сонці і милує зір мерехтінням?
Душа твоя ніжна – то світлом наповнений жбан,
Лише привідкрий – і засяє медовим промінням!
І згарди* квіткові, і пахощі ніжні, й дива
Зібрала у тайстру* й кудись понесла ворожити:
Вплітати красу в дивовижно-чуттєві слова,
Як маки й волошки природа вплітає у жито.
Окрилена па́вітром*, купана в росах землі,
Цілована музою, сонцем і березне-квітнем,
Нехай рушниками гуцульськими стелить плаї
Усміхнена доля до мрій веселкових і світлих!
(10.03.2015.)
*Ґердан – діал. Шерстяна стьожка або ажурний
комірець з бісеру, якими в Галичині, на Буковині та
Закарпатті жінки прикрашають шию або голову.
*Згарда – діал. Намисто з монет або хрестиків.
*Тайстра – діал. Гуцульська торбина, яку носять через плече.
*Павітер – слабкий вітерець або вітер змінних напрямків.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Зате колоритно! Гуцульщина - це ніби окрема республіка! Вона надзвичайно колоритна. Взагалі-то, кожен регіон в нас, у Західній Україні, має свій специфічний діалект - чи то гуцули, чи бойки (до яких належу я), чи лемки... Наші етнічні групи крізь віки зберегли свою культуру, традиції, говірку. Дякую Вам, Сергію!