Творить так вміє лиш Господь...
На що не глянь - з його насіння.
Прозора неба чистота
і сонця золоте проміння.
Тут все святе: дзвінкі гаї,
степів безмежнії простори,
широкі ріки і луги,
в медовому цвіту діброви.
І свіжість ранків, й вечори...
поля,засіяні хлібами.
В грайливім морі кораблі,
всі срібні зорі для нас з вами.
Творить так вміє лиш Господь...
Щоб солов'ї в саду співали
і наливався виноград,
і спіли яблука рум'яні.
Скрізь гнуться віти від плодів.
А ми - землі святої діти.
То ж нам довірено любить,
оберігати і творити.
Любімо Землю! Бо ж вона
довірлива, немов дитина.
В її барвистому вінку
є чорнобривці і калина.
Ромашки, маки, нагідки,
любисток, шавлія і м'ята.
Тут сонце зігріває всіх,
повниться щастям кожна хата.
Творить так вміє лиш Господь...
На що не глянь - з його насіння.
Прозора неба чистота
і сонця золоте проміння.
Чудовіслова, Надіє! Певно, відпустка була гарна, щоб дійти такого висновку? 
Гарно,Надійко! Мудро!!! 
