Ви не читайте цей вірш, не треба
Вас не утішить гірка його суть...
Людина-наче бездушна амеба
Жалібно стогне: «у житті якась муть...
...Грошей нестача, робота не в радість,
любові немає...для чого живу?!
Не за горами пенсія, старість,
А я ВСЕ сам(а)-на плЕчах тягну...,
...Хобі? Та що ви, не встигну по часу,
Один лиш обов’язок -хрест свій тягнуть»...
лЮдИ !!! ви ж не пуста біомаса!
Думаю треба вам дещо збагнуть!
Ви кажете для чого вам жити ?
Ви кажете у житті якась муть?
Немає часу для себе?, любити?,
Немає краси?!...То таким є ваш путь?!
А як же степи..,ліси..,океани...?
А як же природа..., світанки..., роса?
Як же квіти...,троянди, тюльпани?
Хіба це усе для вас не краса ?!
А що ж емоції щастя, натхнення?
А як що до дружби...?, повага та честь?
А як же мудрих книг одкровення?
Де тут по вашому схована жерсть?!
Ви тримали за руку кохану?
Ви чули дитячий райдужний сміх?
Згадайте любов-батьками вам дану
Немає любові?!- лукавити гріх...
Кожен повинен з себе почати
Наше життя коротесенька мить,
Для того щоб мати-спробуй віддати,
Щоб любили- спробуй життя полюбить...
"Для того щоб мати-спробуй віддати,
