Співав щоранку Соловей... всіх тішив піснею своєю.
Садок тихенько засинав, а вранці просинавсь з зорею.
Бо ж Соловеєчко будив раненько так, ще до схід сонця.
Ой, як же щиро він радів, як промінь зазирав в віконця...
Та от одного разу тут усілось Вороння на віти.
Було лиш чути "Кар!" та "Кар!"... примовкли і дерева й квіти.
А Соловей хотів співать. Хто ж зможе пісню ту почути?
Мовчало все. Чому мовчать? Не міг наш Соловей збагнути.
Невже без пісні можна жить?.. Співати Солов'ю хотілось.
Любив співати він для всіх, бо щире серце в грудях билось.
Ото ж, узяв і заспівав... Бо він в садочку, щоб співати!
Радіють квіти у саду і всі дерева навкруг хати.
Куди поділось Вороння? Хай скаже той, хто про це знає.
А я люблю свій рідний край. Тут Соловеєчко співає!