...Не знаю я, что значит бытие,
хотя и знаю, что зовут Любовью.
Микола Гумільов
Мені зозуля накувала
судьбу завдовж 120 літ!
І я біжу… Та без привалу
буває тяжко… Меркне світ…
І я лечу у гущу лісу,
де б'є спасенне джерело,
там кущ калини кетяг звісив
й своє натомлене зело…
Схилившись ижче ручая,
я п'ю в задуху, до смаку –
і ось зозулю чую я:
"Ку-ку!
Ку-ку!
Ку-ку!
Ку-ку! "
І – закрутилось, завертілось,
на всі конячки завелось!
Співати в танці вже хотілось,
уповні, весело жилось...
…Та серцем раз закмітив я:
не хлюпотить життя ручай –
куди ж поділась “прить” моя?..
І, не впадаючи в відча̀й,
послідком сил своїх велю
вклонитись низько журавлю...
Тут б'ю поклони, і молю:
"Ручай мій, лий, не висихай,
І ти, куковка, не літай
в чужий, незнаний мною край –
снагою сповніть плоть мою! "
І, щоб таку уволить волю,
ручай нову розвинув силу,
і, всупереч нещасній долі,
життя знов стало любим, милим.
• • •
... О, мій ходисвіте! Є втома –
шапкуй смиренно джерелу
і, як паломнику годиться,
скуштуй цілющої водиці!..
Одвіт тобі прийде пото̀му,
як по весняному теплу
відчуєш кличі віщі птиці,
дзюрчання свіжої водиці…
Тож пий її "в задуху"! Знов…
тобі ручай воздасть сторицею,
даруючи
повік
Любов!
10.06.2021
___________
На світлині: куточок парку у Феофанії (околиці міста
Києва), де є кілька джерел цілющої, освяченої води
(Світлина роботи Вікторії Шепелевич).
Мудра порада! Дякую, Олексо! 
