Біжить вітер по вільному степу,
Наче коні гривасті удаль,
Мов потрапив табун у халепу,
А чи вкрав золоту пектораль.
Під копита згрібає каміння,
Наче вихор, кругом курява,
Пропускає крізь себе проміння,
Й хилить стебла засохла трава.
То гуде, то на мить відпочинок,
Наче хмар забавляє вгорі,
Несе вдаль сотні тисяч піщинок,
У обдертім своїм рукаві.
Ковила, мов розчісує вуса,
Вдалеч котиться шуму луна,
А осіння трава світло-руса,
Наче кобзи тривожна струна.
Так лунає мелодія степу,
Тиха дума старих козаків,
Про Хмельницького і про Мазепу,
Із забутих далеких віків.
17.11.2024 (Інна Рубан-Оленіч)
Картина "Мелодія степу". Художник Олег Шупляк.
