Колись дарувала лілею,
білу як сніг.
Жила в ній маленька фея
- душа крилата.
А квітка - дзвіночок,
ніжності оберіг,
Чарує ніч
тонким своїм ароматом...
Маревом світиться
на тичинках пилок,
Чаша мінливо
виблискує порцеляном.
Літає ще фея
в чарівний цей острівок,
Що ніжні роси
в пелЮстки збирає рано?
Та цить! Почуй
- струною повітря бринить,
Злетом духм'яним
котяться диво-хвилі.
На кінчику квітки
росинка-зірка тремтить,
Мені невИдимі,
поряд тріпочуть крила...
***************
Слышишь? Белой лилии аромат
Сад наполняет твой, пробуждая нежность?
Фея жила здесь несколько лет назад,
В небо ночное взлетала - крылатой надеждой.
Светится чисто чаши цветка бриллиант,
Нежно тычинки дрожат на тоненьких ножках.
Хочется верить - фея не бросила сад,
С фАрфоровых лепестков собирает росы!
Замри! Прислушайся! Трепет маленьких крыл!
В лунном свете, в чистом цветка сияньи!
Не нарушай тишины! Ты не позабыл
Белую лилию - чистой души касанье...
08.01.2014
http://probapera.org/publication/13/17319/bila-lileya.html