Сніг за моїм вікном,
білий, холодний, лапатий...
Чому ж так серце болить...
Очі не хочуть спати...
Думка рветься й летить...
Десь там, у серці Столиці,
Діти стоять на смерть,
мужні, святі, світлолиці...
Сніг на бруківці,
а на снігу розцвітають маки...
Плаче-квилить, не спить,
серед ночі січневої, мати...
Господи, знаю, Тобі
крові не треба й жертви,
Прошу, спаси й відведи
в хлопців направлені жерла.
Господи, врозуми тих,
хто стріляє і наказав стріляти...
Кров'ю просякла земля...
Досить ту кров проливати...
......................................................................
Воля - це світлий порив,
ненависті у ній немає...
Що ж то за сучі сини,
хто ненавидіти закликає...
Знаю, жоден із них
не відкриє для кулі серце...
......................................................................
Господи, вбережи
дітей, що стали до герцю...
бідні матері ...я досі не можу оговтатись від новин ...
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я розповім вам про них, хто стоїть на Майдані; п'ятидесятилітній чоловік, який має роботу, статус в суспільстві, залишає все і йде на Майдан - це моя Україна, молодий чоловік, у якого двоє маленьких дітей, кидає все і йде на Майдан - це моя Україна, хлопчик, п'ятнадцяти років, каже матері, я не екстреміст, не буду кидати каміння, але йду на Майдан - це моя Україна, стара жінка, готує цілий день, несе їжу на Майдан - це моя Україна, батюшка, цілий день служить у храмі, цілу ніч чергує і молиться на Майдані - це моя Україна, Це моя Україна, хто б що не говорив... Просімо Господа повсякчас, щоб він захистив їх і нас, і врозумив тих, хто хоче крові