***
Чималий шмат свого життя
в моменти болю, каяття,
вагань чи вибору путі,
живу у п'ятому куті.
Лиш той куточок пізнає́
мене таку, яка я є.
***
Сховавшись в п'ятому куточку,
творю свій власний добрий світ...
В нім завжди є відправна точка,
що надихає на політ –
мов перевтілене створіння,
реальне в нереальнім сні...
Це – сфера тво́рення. Творі́ння
народжується тільки в ній.
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Надін, я його дуже люблю. Там можна відтанути, заспокоїтись, поговорити з Богом. У кожного є свій куточок, лише не кожен це розуміє. Шукайте, або приходьте до мене
Світланко, написано ЧУДОВО, але от мій чоловік, коли зі мною свариться (слава Богу це рідко буває ), попереджає мене: Люба, зупинися, бо будеш зараз п'ятого кутка шукати!!! Так, може, це він, по доброті душевній, мене до Вас посилає?..
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Любочко! В нашомому божевільному житті кожен рятується, як може. Хтось п'є, хтось не вилазить з інтернету. У мене – свій власний спосіб приходити до пам'яті – побути наодинці з собою, осмислити, зважити. Мені там дуже комфортно (запрошую до компанії). Ніхто з моїх цього не боїться, бо добре знають мене. Я – міцний горішок, не звихнусь. Це не втеча, не позиція страуса, а потреба розібратися що до чого і ОЧИСТИТИСЬ. Ось саме після цього щось пишеться. Ні, експромти – то те, що хапається (або ні) на льоту. Маю на увазі вистраждане, наболіле.
Дякую,що ділитесь. Дуже приємно з Вами спілкуватися