Йшов раз містом чоловік,
А зверху – цеглина!
Прямо в голову... І – той
К праотцям полинув.
Мертве тіло обступили
Зіваки-прохожі...
Голос з натовпу: "На що це,
Людоньки, "похоже"?
Каменюки, наче груші,
Сиплються із неба!..
То все, певно, москалі
Ліплять - як не треба!"
...Розступився натовп спішно,
Це приїхала "швидка".
Ба! Впізнали в потерпілім
Всі знайомого жидка.
Знову той же голос в натовп:
"Розвелось їх, мов собак,
Що й цеглині ніде впасти!"
Та й пішов собі в кабак,
Щоб хильнути чарку-другу
За небіжчика Сруля,
За здоров'я штукатура -
Ще живого москаля!
31.12.1995
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А хай їм грец, тим москалям! Он яку каменюку на нашу голови скинули! І каже дехто: всьому виною Пу й Ло! Брехня! Коли наше Ло муляло нам, ми його скинули зі своєї щиї... ціною Небесної сотні! А чим ризикнув москаль?
Треба з цим обережніше, не з цеглою, а з підозріннями куди і чого падає.В Європу ж ідемо....
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та обережність призводить до того, що т.зв. мирний план Порошенка виявляється мильною бульбашкою! А Європа сміється і... потирає руки! Чужими руками легко жар загрібати!