Матусю! Нащо ти привчила
до втрати пульсу працювати?
Робота підтинає крила,
а втома не дає злітати.
А я ж пташиною родилась –
між волею й полоном краюсь...
Страждала... Та життя навчило –
на хвильку сфінксом завмираю...
і я уже не тут, не з вами,
душа вита́ в далеких сферах,
де в пазли грається словами,
їх вишиває на паперах.
Такі хвилини серце гріють,
нічого кращого немає...
Політ фантазії і мрії
над сущим душу підіймає.
9.09.2014 р.
Чудово, Світланочко, оспівали бентежну душу поета... Це така віддушина після тяжкої, рутинної праці завмерти душею над якимсь знайденим словом,і в муках народжувати новий вірш...
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як гарно Ви мене зрозуміли, Нілочко! Дякую!!!
Цікаво, в ці ж хвилини, що Ви писали мені, я читала Ваш "Осінній сонет"