І небом - отим високим,
і небом - аго-о-о-в! - бездонним,
опівдні пливла поволі
така велетенська риба,
що навіть всерйоз голодним,
голодним - авжеж - нівроку -
хотілося накришити
тій рибі у небі хліба.
Шматочок якоїсь булки
в глибоку небесну прірву,
або велетенську вудку
закинути так - найвище...
Даремно писать про муку
звичайний "любовний лівер",
ним напхані всі ефіри,
тому я пишу - про рибу.
Мовчу- і пишу про рибу
що небом отим - бездонним,
що небом - таким глибоким
опівдні пливла поволі.
А ти був десь так далеко.
А ти був десь так далеко.
А ти - БУВ.
Десь. Так далеко.
Мене проковтнула
риба.
що ж... це вже не перший випадок у історії людства, коли риба ковтає людину: згадаймо хоч би Йону, у череві кита на три доби ізольованого (кита - великої риби, тобто)... а для чого? щоб подумав "у відстороненій тиші" що більше - Справедливість чи Милосердя... )))
Ляночко, жартую, бо радію, бачивши Вас
уляна задарма відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Доброго святкового ранку,пані Валю!
...пишу просто з риби - день сьогодні сонячний,в небі ні хмаринки,пахне осінню...
Все радісно і жовто-блактино за межами моєї риби...
Вітаю Вас зі Святом!
..хай буде МИР,хай буде натхнення і музика в душі