Ну що почуття зараз варті високі?
Тим більше коли сирота ти в ці дні.
Миле дівча вісімнадцяти років
Тихо говорить коханому: «Ні…»
І справа не в тім, що вона не любила,
Якийсь він… тихий. Нудний і простий.
А їй тільки б волю, жадання і крила!
Та що він їй дасть, романтичні листи?
Вона вже й навмисне ходила до інших
І ще не один раз торочила: «Ні…»
Ну що, сироті, залишалося більше?
Змирився. І скоро віддався війні.
…А люта війна! Всюди зриви і кулі,
В холодних ровах захищаючи тил –
Недовго тримало за серце минуле,
Недовго писав романтичні листи.
Не вижив.
Поліг.
Від руки лиходія
Пішов без взаємності, зник сирота.
…А десь через місяць, мов іскра надії,
На свіжій могилі хтось видряпав: «Так…»
17.10.15 р.
Здавалося б одна робота, а скільки тут ключових тем зачеплено. А мені (хоча й вона тут я так розумію не ключова) найбільше припала тема жалості. Бо оте "так" на довго залишеться написаним, а почуття розвіються в мить. Навіть якщо повірити на секунду в диво і він оживе. То чи довго триватиме оте здавалося б кохання?!!!
Вибачай, Володимире, що трошички можливо відступився від основної теми, просто бачив подібні речі в житті
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Коля! Ти звернув увагу на саме важливіше, що мені хотілося передати Тему взаємності (чи то пак "НЕвзаємності") можна піднімати мільйон разів, і кожен раз вона буде звучати по-новому і свіжо. Така банальна, тривіальна людська природа - цінуємо після втрати
Тобі я бажаю взаємності непохитної, бо це важливо, коли наші почуття знаходять відповідь в інших серцях