Десь, поза гранню свідомості,
в сферах світів невідомих,
враз набирає вагомості
ЩОСЬ, що вловив підсвідомо:
слово... пунктирами – обриси...
думки політ ефемерний,
щоб із аморфності – в образи
тихо ліпитись химерні.
Теми проклюнулись... Зримими
стали поміж міражами.
Думи у зграї із римами
стрімко літають стрижами.
Серце, із слів, що вже – хмарами,
вибере влучні, коштовні,
сенсом наповнить і чарами,
пензлем торкнувши духовним.
10.04.2016р.
Светлана! Браво! Как ловко у Вас получается!
Поэтапно, последовательно и виртуозно!
И вся атрибутика работает успешно и слаженно!
Это похвально!
( А для меня рождение стиха -это глубокая тайна за 7-ю печатями)...
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Это для всех – тайна. Иногда пробую её проанализировать, описать – каждый раз получается иначе,
Спасибо, Таисия! У Вас всегда находятся добрые слова.
Так гарно, лаконічно-точно змальовано народження поезії! "...сенсом наповнить і чарами,
пензлем торкнувшись духовним."
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Добре, що переглянула відгуки! Інтернет-гадьониш не переслав. Чи то я так клавішу натисла, що не відіслалося? Пробачте, Людмилочко!
Так ось, і це помітно: лаконізм люблю у всьому. Хоч... інколи заносить так, що зупинитись не можу. Женщина!