Не міг пройти мимо отієї пшениці,
й злетіло слово... Тайм-аут
в тайм-ауті...
Мовчу, аки
риба.
Вже зібрали хліба́…
І бобові уже на підході..
Родить літо душі і землі
неземну благодать!
В небі жайвір ще пісню
про щастя заводить,
і рясніє його неготова
до скімлення рать…
Тривкість духу
бадьорості нашій
і травам не шкодить –
вона тон всій землі
українській і нам задає,
А на Сході, в Криму –
очманілий
від п’янства
заброда
смітним травам у наших
засівах хвалу воздає!
Вже зібрали хліба…
І бобові уже на підході...
Вже в засіки течуть
благодатні, як сон, врожаї…
А засіємо –
нові хліба
нам сторицею
вродять,
тільки б вивести з поля
набридлі, як ґедзь, кураї!
14.08.2016
Примітка: світлина не і з інтернету))).
Вже зібрали хліба...
Це вже осені кроки відчутні.
Та про літо забули хіба?
Воно в серці, в природі присутнє.
Степові пахнуть квіти,
Що є ліки від душевних недуг.
Тільки треба нам їх розуміти..
Ця краса сіє радість навкуг..
Важка то робота кураї виводити з нашої землі. Які навіть не здатні то зерно вивезти. До порту вся дорога ним засіяна - просто жах. Видерти, обдерти, і за кордони здр**нути, в них наміри тільки такі.
--------------------------
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Свята правда, Святославе! Алеж виведем - домашніх і зайшлих!
це точно - "тільки б вивести з поля 
...нові хліба
А таки вродять, Олексо! ВРОДЯТЬ!!! 
Дячки, Наталю!