Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Моренець: ГОЛОДОМОР. НЕ ВИГАДАНА ІСТОРІЯ - ВІРШ

logo
Світлана Моренець: ГОЛОДОМОР.  НЕ ВИГАДАНА  ІСТОРІЯ - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 2
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

ГОЛОДОМОР. НЕ ВИГАДАНА ІСТОРІЯ

	Сандра – моя колишня односельчанка. Ми, діти, часто бачили цю жінку з дивними, широко поставленими, витрішкуватими очима, від чого вона видавалася негарною. Лиш згодом я взнала її страшну історію, від якої стискалося серце, піднімаючи таку хвилю жалості і співчуття, що вона стала для мене красунею...	
	33-ій, 47-ий роки. Малими, ми мало що знали про них. Дорослі мовчали, наче змовившись. "Краєм вуха" ми щось чули про голод з тихих дорослих розмов, та на питання, чому він був, отримували коротку відповідь: "Неврожай". Лише згодом, помітивши моє недитяче зацікавлення багатьма подіями, що відбувалися в країні, мама стала відверто розповідати мені про ті страшні роки, в тому числі й історію Сандри.
	Голод... Що нинішня молодь знає про нього? Хто відчув на собі  муки  голоду? 
Невеличка жменька людей: на знак протесту чи борючись зі страшною недугою, а хто – ради стрункої фігури. Я також була наважилась на цю екзекуцію. Начитавшись Брегга, вирішила покращити здоров'я. Зробивши три спроби однодобового голодування, я категорично відкинула цей жах через постійні неприємні відчуття в шлунку, який кричав: "Хочу їсти!!!", бридку слабкість всього тіла і повну капітуляцію мозку перед шлунком, бо тепер він думав лише про їжу, а не роботу і ті складні задачі, які потребували зосередженості і логіки мислення. Свобода думки і мого "я" терпіли фіаско перед тваринним інстинктом.
	То через що пройшли ті люди, які місяцями не могли  втамувати почуття дикого голоду? Їх не чекали холодильники, набиті смаколиками, магазини, з прогнутими від харчів полицями, а тільки голі стіни в хатах, де все було продано або вже обміняно на їжу. 
	Під час "державної хлібоздачі" команди присланих "уполномочених" вивозили все, що знаходили, перекопуючи городи, щоб знайти мішечок прихованого для дітей зерна. Навіть витрушували з горщиків залишки круп. Так держава потребува́ла тої жменьки крупи для свого процвітання, що ніхто не зважав на 3-5-7-10 дітей в кожній родині. Що там діти? Вони ж – не держава!
	Ні картоплини, ні зернинки... Вже була з'їдена така-сяка худобина. З'їли і їстівні бур'яни, а часом і отруйні. Їли листя і лико з дерев, равликів, гнилу картоплю, що знаходили в полях. Аж поки не стало нічого...
	Село, в якому нараховувалось більше 3000 тисяч людей, почало пустіти. Вмирали масово, часто цілими сім'ями. Вже не хоронили в домовинах, бо не було кому. На цвинтарі викопали великий котлован, куди, мов сміття, скидали трупи, не загортаючи землею (назавтра буде нова "порція"), а тільки посипаючи вапном. "Уполномочений" колгоспник об'їжджав село, збираючи мертвих по хатах, сараях та під тинами. В один із днів він заїхав до хати Сандри, щоб забрати мертвих сестер, а з ними – і її, 10-літню, висохлу, як трісочка, дівчинку, іще напівживу. Знесилена, вона не пручалася, лише ледь чутно благала: "Дядьку, я хочу жити. Не везіть до ями..."
"Не сьогодні, то завтра помреш. А мені що, другий раз їхати сюди? На цьому кутку вже нікого нема." Постійні голодні муки поступово вбивали людське і в хороших людях – співчуття, жалість, бажання допомогти, – лишаючи лише бажання  вижити.
	Лежачи поверх трупів, перелякане дівча совалося, її колотило від холоду. Засунувши руку в кишеню  кофтини, яку сестра перед смертю дала доношувати, Сандра нащупала якийсь  папірець...
	Під'їхали до ями. "Уполномочений" взяв на руки висохле дівчатко, в якої вже і сліз не було. Вона вчепилася рукою за полу його піджака: "Дядьку, не кидайте до ями! Я дам вам гроші." І протягла йому потерті 3 рублі.
	Щось людське ворухнулося в затверділій дядьковій душі. Міг же, забравши гроші, вкинути дитину до ями. Ніхто не бачив, то хто б судив його за це?  
Поклавши дівчинку на висохлу траву, він закінчив свою "роботу", а потім забрав її на воза і  відвіз назад  до хати... помирати.
	Та вона вижила! І прожила ще 50 років. Ніхто не знає, як їй це вдалося. Може страх перед тою ямою з трупами збудив останні, дрімаючі сили, щоб знайти якусь бур'янину і спастися? Та подейкують, що це дядько зжалився, вділивши їй шмат макухи.
	Це лише одна із страшних історій, які знали в нашім селі... Згадуючи кожну з них, постійно мучуся багатьма питаннями, на які не маю відповіді.
	Чому в нашій країні життя, дароване самим Богом, – нічого не варте?
	В яких муках повинні корчитися в пеклі ті виродки, що розробляли нелюдський план знищення мільйонів людей у ненависній їм Україні?
	Чи понесли вони заслужену Божу кару?
	І чи поменшало нині подібних виродків?..

	Запаливши свічку в день пам'яті, пом'яну і помолюся не лише за померлих в муках рідних людей, а й за вцілілу Сандру, і за мільйони невинних жертв – моїх земляків-українців, закатованих голодомором...

	Ми пам'ятаємо про вас!

                      24.11.2016 р.


ID:  702599
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 24.11.2016 14:11:23
© дата внесення змiн: 24.11.2016 22:01:06
автор: Світлана Моренець

Мені подобається 22 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Віталій Назарук, Івасик, Ніна-Марія, Циганова Наталія, Світлана Крижановська, Ясмина Горич
Прочитаний усіма відвідувачами (1403)
В тому числі авторами сайту (51) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
Сторінки (2):    назад [ 1 ] [ 2 ] вперед




КОМЕНТАРІ

I.Teрен, 24.11.2016 - 20:41
Немає душевних сил згадувати, що сам писав і чув від інших. Сьогодні я ставлю клеймо на людожерові, аби не повторилось минуле.
17
 
Світлана Моренець відповів на коментар I.Teрен, 24.11.2016 - 21:47
Наш бідний народ не встигає очухатись від одного лиха, як на нього валиться інше. 17
 
Дякую, що ділитеся... Страшне минуле! 17 17 17 flo12
 
Світлана Моренець відповів на коментар Світлана Крижановська, 24.11.2016 - 21:20
Пам'ятаємо, щоб не повторилося. 17 17 17
 
Ганна Верес, 24.11.2016 - 18:50
Мороз по шкірі і клубок до горла...
А ще - важка. підсолена сльоза...
Як важко говорить про це сьогодні,
Та треба правду світу розказать,
Щоб будувати вже не на руїнах,
нову державність і не на брехні.
Це вистраждала право Україна
У голоді, у холоді й війні! Дякую, Світланочко. 12 16 17 give_rose
 
Світлана Моренець відповів на коментар Ганна Верес, 24.11.2016 - 19:55
Я помітила, що молоде покоління дуже мало що знає про голодомор, спокійно і без особливого співчуття сприймає інформацію. Але ми маємо робити свою справу.
Дякую, Аню, за чудовий експромт! 17 17 17
 
Ніна-Марія, 24.11.2016 - 18:24
Скільки ж мені мама розповідала про ті жахіття... 17 17 17 у мене немає слів... Ми повинні це пам'ятати!! 17 17 17
 
Світлана Моренець відповів на коментар Ніна-Марія, 24.11.2016 - 19:38
Не маємо права забути. Це ж нищили наших дідусів і бабусь, наших батьків. 17 17 17
 
Ясмина Горич, 24.11.2016 - 18:20
17 17 17 flo11
 
Світлана Моренець відповів на коментар Ясмина Горич, 24.11.2016 - 19:31
Дякую, Ясминочко! 17 17 17 05
 
Оксана Дністран, 24.11.2016 - 18:10
Страшні сторінки нашої історії. 17
 
Світлана Моренець відповів на коментар Оксана Дністран, 24.11.2016 - 18:15
Саме так. 17
 
Аяз Амир-ша, 24.11.2016 - 17:57
17
 
Світлана Моренець відповів на коментар Аяз Амир-ша, 24.11.2016 - 18:02
Дякую Вам! 17
 
ptaha, 24.11.2016 - 16:49
17 17 17 flo15
 
Світлана Моренець відповів на коментар ptaha, 24.11.2016 - 16:58
Іриночко, я не зрозуміла, що цей смайлик хоче сказати. Чого йому так весело? fright give_rose
 
ptaha відповів на коментар Світлана Моренець, 25.11.2016 - 17:05
Боже, прошу вибачити мені, Світлано, натискала на янголятка. дуже прикро через те, що з'явилося під Вашим твором. звичайно, що нічого веселого й бути не може в цій страшній трагедії нашого народу. вибачте ще раз, будь ласка apple
 
Світлана Моренець відповів на коментар ptaha, 25.11.2016 - 18:51
Не турбуйтеся, Пташечко, я все правильно зрозуміла. Промахнулися смайликом – буває. Я Вас дуже поважаю! 16 give_rose
 
Віталій Назарук, 24.11.2016 - 16:00
В нас на західній Україні було біженців багато, а тітка "Шура" стала нам ріднею... Це біда... 17 17 17 flo12
 
Світлана Моренець відповів на коментар Віталій Назарук, 24.11.2016 - 17:00
Біда мільйонів. Кожна родина в нашому краї втратила рідних. Знаю села, де не залишилось жодної живої душі. 17 17 17
 
Дантес, 24.11.2016 - 15:21
А на "звільнену" від українців землю переселяли росіян, часом цілими селами. Ті привезли з собою свою культуру, в якій не було ні любові до України, ні поваги до "хахлів" і їх мови, ні пам"яті про голодомор...
 
Світлана Моренець відповів на коментар Дантес, 24.11.2016 - 15:28
Саме так, Дантесе! В маленькому оповіданні я не змогла підняти цю тему. Але саме від того, що нашу землю заселяли чужинцями, які вважають себе суперрасою, виникали і виникають непорозуміння, конфлікти і війни.
Дякую Вам! 17
 
Олекса Удайко, 24.11.2016 - 14:58
Геноцид той комусь таки був треба... Як сьогоднішня війна! Шкода, що все сходить диктаторам з рук! a9
 
Світлана Моренець відповів на коментар Олекса Удайко, 24.11.2016 - 15:00
Так, пане Олексо. Тепер ми це знаємо, кому. ghmm 17
 

Сторінки (2):    назад [ 1 ] [ 2 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: