Щось шепнула мені гілка яблуні знов,
у віконце постукавши зранку.
Я почула її ті слова чарівні,
як гойднув вітер стиха фіранку.
Скажи, вітре легкий, звідки ти їх приніс,
ті слова, що так душу зігріли?
Каже яблунька знов, що до мене вони
на твоєму крилі прилетіли.
Загойдав ніжно вітер ту гілку в цвіту,
і душі моїй весело стало.
Я у відповідь їй нашептала свої,
ті слова, що сердечко сказало.
Скажи, вітре легкий, ти куди їх поніс,
ті слова, що так серденько гріли?
Каже яблунька знов, що від мене вони
на твоєму крилі полетіли.
Щось шепнула мені гілка яблуні знов,
у віконце постукавши зранку.
Я почула її ті слова чарівні,
як гойднув вітер стиха фіранку.
Скажи, вітре легкий, звідки ти їх приніс,
ті слова, що так душу зігріли?
І шепоче мені вітер тихо в саду:
"Від милого вони прилетіли..."
Душевно! 
