Вже осінь. Жовтень. Цикламен
За шторами— пашить світлиця.
А на подвір’ї ще зелений клен,
Знай, чепуриться, молодиться.
Мине доба чи, може, кілька діб
Й займуться кучері багрянцем,
Впадуть додолу—нам би стільки бід!—
Ми заворожені осіннім танцем.
Погляне із землі зірчастий лист,
Немов прохаючи прощення
За осінь, жовтень, падолист
Й зігріє погляд на прощання.
Йому жаріти, щоб лягти до ніг,
У килим уплестись осінній,
Щоб впасти міг на нього перший сніг
Й первісний синьо-срібний іній…
Коли палаєм полум’ям в огні
Що Божий день й безперестанку,
Хтось поруч опечеться ним, і гнів
Вогонь притопче до останку.
…Листок кленовий восени згорить.
І запалу погасять пломінь.
Один лиш попіл (попіл теж болить),
І осад гіркоти на спомин.
Ви вмієте заглянути у душу,
Побачити, як той осінній лист.
Злетить на землю слушно,
Відчує зимній, сильний тиск.
Бо вибору немає...
Натхнення Вам і сонячного настрою,дорога Валентинко! Щастя і палких почуттів!
Нехай у кожного із нас завжди буде вибір!
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
