|
Здрастуй, ве́рбонько привітна,
чарівна верби́чка
Розпустила ніжне гілля,
наче молодичка
Простягла униз, додолу,
довгокосі віти
І вплела свої листочки
у осінні квіти.
Пригадай, моя хороша,
як в весняну пору,
З милою сиділи разом,
коло цього двору,
Проводжали сонце красне,
мов з любовним трунком,
Зустрічали ранок ясний
пристрасним цілунком ...
Покляли́сь ми знов зустрітись,
присяглись в коханні
І розстались у схід сонця,
під промінням раннім.
Твій далекий шлях - на захід,
ну а мій - до бою !
На схід - битись, край свій рідний,
боронить собою !
Та ця ніченька, коротка,
в нас була остання ...
Ятрить зараз мою душу
спомин про кохання,
В буднях і ночах воєнних,
в страшній круговерті,
Кожен день - за крок і ближче,
до лютої смерті !
Смерть далека й прудкокрила,
з татарських просторів,
Пролетівши аж півсвіту,
через море й гори,
Розшукала мирне місто
і скоріш, з дороги,
Прямо з неба, нагло й підло,
впала милій в ноги !
Враз косою долю стяла -
небо слізьми вмилось !
Зірки з неба обірвались,
впали і розбились ...
Світ, раптово, став немилий,
на мить серце стало
Та рука, бить вороженьків,
зовсім не пристала* !
Треба й далі воювати,
рани залічити,
Підлих москалів незваних
у Дніпрі топити !
Тяжко й болісно серденьку,
та все ж - треба жити !
Клятих вражих московитів
треба вщент розбити !
Перемоги день настане,
згояться руїни,
Буде доленька щаслива
в вільній Україні !
Кров ворожу, в Чорне море,
змиє Дніпр широкий !
Запанує в нашім краї
тиша, лад і спокій !
А у пам'ять про загиблих,
чуєш, моя мила ?
Встануть золоті тризу́би
на кремлівських шпилях !
*пристати (від праці) - стомлюватися, знесилюватися.
27.11.2022 р.
Додаю подачу вірша в класичному стилі для тих, хто не відшукав рими між 1-м і 3-м рядочком в побудові "шевченківський вірш"
Здрастуй ве́рбонько.
Здрастуй ве́рбонько привітна, чарівна верби́чка
Розпустила ніжне гілля, наче молодичка
Простягла униз, додолу, довгокосі віти
І вплела свої листочки у осінні квіти.
Пригадай, моя хороша, як в весняну пору,
З милою сиділи разом, коло цього двору,
Проводжали сонце красне, мов з любовним трунком,
Зустрічали ранок ясний пристасним цілунком.
Покляли́сь ми знов зустрітись, присяглись в коханні
І розстались у схід сонця, під промінням раннім.
Твій далекий шлях - на захід, ну а мій - до бою !
На схід - битись, край свій рідний,боронить собою !
Та ця ніченька, коротка, в нас була остання ...
Ятрить зараз мою душу спомин про кохання,
В буднях і ночах воєнних, в страшній круговерті,
Кожен день - за крок і ближче, до лютої смерті !
Смерть далека й прудкокрила, з татарських просторів,
Пролетівши аж півсвіту, через море й гори,
Розшукала мирне місто і скоріш, з дороги,
Прямо з неба, нагло й підло, впала милій в ноги !
Враз косою долю стяла - небо слізьми вмилось !
Зірки з неба обірвались, впали і розбились ...
Світ, раптово, став немилий, на мить серце стало
Та рука, бить вороженьків, зовсім не пристала* !
Треба й далі воювати, рани залічити,
Підлих москалів незваних у Дніпрі топити !
Тяжко й болісно серденьку, та все ж - треба жити !
Клятих вражих московитів треба вщент розбити !
Перемоги день настане, згояться руїни,
Буде доленька щаслива в вільній Україні !
Кров ворожу, в Чорне море, змиє Дніпр широкий !
Запанує в нашім краї тиша, лад і спокій !
А у пам'ять про загиблих, чуєш, моя мила ?
Встануть золоті тризу́би на кремлівських шпилях !
*пристати (від праці) - стомлюватися, знесилюватися.
27.11.2022 р.
ID:
965998
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Воєнна лірика
дата надходження: 19.11.2022 05:26:48
© дата внесення змiн: 27.11.2022 21:54:27
автор: Родвін
Вкажіть причину вашої скарги
|
!
