Не варто все життя ловити в небі синю птаху,
Хапати зорі з неба, щоб не видатись невдахою,
Нові вершини підкоряти, втілювати мрії
І захлинатись час від часу в ідейному вирі.
Бо можна жити так, як всі, і менше буде клопоту,
Дивитись серіали і героям їхнім хлопати.
Коли йдеш на побачення - цвєток у целафані,
Коли сидиш удома - з телефоном і у ванні.
Побаченого забагато, щоб його забути.
І замість крові в організмі лише тона ртуті,
Яка тягне мене у землю, як героя міфа.
Чинити опір можна, але це - праця Сізіфа.
Не так давно я бачив руки, що стікали кров'ю,
І бачили це всі, хто був тоді зі мною поряд,
І ледь не божеволіли, коли з'являлись рани,
І знов я йшов змивати кров із рук своїх у ванну.
Недовго залишилось ще по цій землі ходити.
Прокинувшись, радію, як цукеркам малі діти.
І, збільшуючи порцію, я все ж хочу забути,
Що скоро біля мене будуть духи, а не люди...
