Цей день змінив життя багатьох. Бо я нарешті кастрував себе. На своє виправдання скажу, що я мав поважну причину. Я єврей, але мені не зробили кастрування в дитинстві. На той момент я ще не знав, що кастрування та обрізання — це різні речі. Зараз я знаю різницю, але щастя вже немає. Усе це почалося з події світового масштабу.
Я необережно перднув у треді, це призвело до глобального катаклізму, тепер на землі не буде життя два мільйони років. Але життя продовжувалось глибоко під землею. Через мутації воно продовжилося настільки, що середня тривалість життя була 200 років. Але під землею не все просто було, бо зустрілася людська раса з ниртибулями — страшними гуманоїдними монстрами. Ниртибулі дуже полюбляли українських дівчат. Деколи розпусні українські шльондрочки самі були не проти смачних тентаклів м'язистих сексуальних ниртибулів. Ниртибулів треба бити. Для цього я вирішив виготовити зброю. Звісно, що квантові нанотєхналаґічні ядерно-струнні фіксатори доль. Але вони виявилися несправними. Тому я наточив сокиру. І поклав на плечі торбину наповнену жовтими продовгуватими буряками.
Підійшла до мене солодка ельфійка та попрохала пару ПЖБ для утіх. Я подумав, що час кидати палити те, що я палю, бо є хто зна, що зараз продають немов воно тютюн. А потім я зустрів старого друга. Друг довго розповідав мені про переваги гомосексуалізму. Я помітив, що його обличчя має трохи підозрілий колір. Здається, він був козойобом. Або зомбі – одне з двох. Але виявилось, що він українець, просто давно вже не читав Шевченка. І я вирішив начитати йому вірша «Архімед і Галілей». Шкода, що я забув початок. «Сором мені і вічне прокляття!» сказав я собі у розпал догматичного самообурення.
Потім до нас прийшов сусід і приніс дохлого кота, мішок цвяхів і гумовий член. Я прибив кота до хреста цвяхами, почав трахати його в анальний отвір гумовим членом, тендітно подрочуючи самому собі. Коли ж я натрахався з котом, то послав сосіда з другом, і вирішив пообідати. Ми не пообідали, бо вирішили забухати. Щоб перестати називати себе у множині. І раптом з неба падає буряк! І прямо на голову Табачнику, що проходив наподалік. Він помер. Ми зраділи, і множину вирішили не полишати, бо зрозуміли, що особа, чиї бажання отак здійснюються, має повне право називати себе на «ви».
