Ступає вечір вже поволі.
З розкритих вікон рій пісень:
Про рушничок і три тополі,
Червону руту,зелен клен.
З піснями щебетом знадвору
Дитячі линуть голоси
І сон прийде,мабуть, не скоро
В цей вечір дивної краси.
Отож, не спиться-звуки звабні,
Немов локатором ловлю
І чую,ніби,як троянда
Комусь шепоче:"Так, люблю..."
Та що троянда--різномова
Планета вся звучить в мені:
Ось чую пісню колискову,
Ось джунглі корчаться в вогні.
А десь, в пустелі, вибух чорний
Закрив півнеба,як дракон...
Там хвилі хлюпають притворно-
Беруть Венецію в полон.
А це відро летить в криницю,
Там в скелю гупає кайло,
Там в дзвони вдарила дзвіниця,
Скрипить під вершником сідло.
Всесвітніх звуків какафонія-
Нестерпний звуковий навал.
Це не солодка вам симфонія,
Що пестить слуховий канал.
І як у цім розгардіяші
Почує хтось молитви наші,
Хто розшифрує наше SOS
І чи почуєм ми когось?
Хто вичислив піщинки пляжів,
А кількість сонць, число планет?
Навряд хтось ребус цей розв'яже,
Хіба що виручить поет.
В безодні космосу достоту
Ніде не шелестить трава,
Лише Земля на всіх частотах
Дає всім знати,що жива.
Летять супутники поважно,
У гніздах дихають птахи
І на орбітах недосяжних
Перемовляються боги.
