Аліса сиділа на березі Бугу. Сонце вже не пекло і показувало на наближення вечора. Погода анонсувала черговий мальовничий захід.
Природа наносила свої штрихи на полотно. Фоном була тиша. Легкий вітерець робив його трохи шелестливим. Стебла та листки комишу торкалися одне об одного, як ворсинки пензля, і цей шум ставав сам по собі фарбою – навіть цілою палітрою фарб. Ось пробігла водяна курочка – і швидкими короткими мазками на картину було нанесено хлюпотіння води під її лапками. Вони виділялися від довших та повільніших мазків хвиль, що підкрадалися до берега. А ось вуж зовсім нечутно, піднявши голівку над поверхнею, наносив майже невидимі хвилясті штрихи… Аліса слухала й насолоджувалася мистецтвом природи-художника.
Гучне дзеленчання дзвоника на мить перервало цю роботу. Воно сповіщало рибалку на містку, що саме час підсікати. Скоро почулося легке шурхотіння від роботи котушки. А потім на картині з’явилися яскраві плями від тріпотіння у воді впійманого карася. Та через хвильку все знову стихло…
Сонце поволі спускалося нижче і вже тягнулося променями до густих заростей, що обрамлювали протилежний берег річки. Під ними причаївся на човні інший рибалка. Він був присутній на полотні сплесками весел об воду, але зараз його фарби були прозорі, зливалися з фоном – тишею, спокоєм… А ще у фоні було багато неквапливості. Вона виділялася тягучістю фарб, що лягали неспішно, густо, торкалися кожної деталі.
Буг готувався до ночі. Ескіз було зроблено. Аліса обережно встала – так, щоб не зачепити, не нанести нічого зайвого, і пішла додому, забравши його з собою. Він поповнить її незвичну колекцію невидимих картин, що зберігалися в дитячій пам’яті юної мрійниці. Там вже були ескізи дзвінкого зимового ранку на річці, сповнена тисячі дрібних цяток картина літньої зливи, а окремо виділялися замальовки трапези водяної криси та шумливого скидання крупної рибини… Дівчинка подорослішає, закінчить школу, стане студенткою, влаштується на роботу. Буде жінкою, мамою… В житті буде ще багато різних звукових картин, серед яких переважатимуть гамір, поспіх, метушня… Але бузькі ескізи завжди нагадуватимуть про спокій та неквапливість, яких так не вистачатиме у сучасному бурхливому житті.
21 квітня 2014 року
Нова Одеса
Опубліковано в літературному альманасі "Мати", частина 3