соковиті такі
дивишся у вічі тому
хто стоїть навпроти тебе
і разом з тим у тебе довкола
тобі по пояс
такі аж той сік стікає
слиною по підборіддю
тонкою річкою
в яку ти хочеш входити
і купатися до знемоги
доторкаєшся заходишся
м*які як подушки твоїх пальців
які ковдрою встилають спину
деруть її сильніш гвіздків парканів
із минулого дитинства
у тебе немовлячі зуби
так само хапають груди
куйовдять волосся там
де його не має бути
язик здається грає у власну
хтиву гру
з перетинками між пальців
з ямкою посередині тіла
викупує тебе
в своїх хитрощах
дивовижний світ
мого тіла
приймає знемогу
як найбільший
дар
