Можна поєднатися на одинці
Біля фонтану на окраїні міста,
А метушні сказати-асталавіста.
Легка класика на майданчику лунає,
А дітвора додому зовсім не поспішає
Гуляють тут всі,кого тільки немає.
Сімейні пари також тут гуляють
Сидять,з дітками клопочуть,
Складають плани на майбутнє...
І я подумала,що нелегко сімейним бути.
А от молодята атмосферу розглядають
Один одного за руки міцно тримають
І про майбутнє одразу помітно,
Ще зовсім не гадають.
І я з оточуючими всі події переживаю,
Згадую минуле,як воно було
І в голові собі мотаю.
Були різні часи,та все миуло...
Минуло і загуло!
Струмінь з фонтану розбризкує водою,
Він звеселяє атмосферу
І тут раптом дежавю...
Схожі розваги були і в мене.
Така ж веселість на душі,
Та же щира посмішка на лиці,
Вона видає відпочиваючих...
Одразу помітно,які вони щасливі всі!
Добре,коли хтось поруч,
Одразу стає веселіше тобі.
А я сиджу і спостерігаю...
Бо залишилися в мене,
Лише спогади одні.
Спогади тих веселих днів,
Коли маса народу,а ви,
Почуваєтесь самі,
З відчуттями такими,
Ніби вічні ці дні.
Але зараз полюбила я самотність
Хоч немає вже тих відчуттів,
Ну враження з'явилися зовсім нові:
Тепер я можу все згадати
Із усмішкою на верхій губі
Просто її завжди піднімаю,
Коли про щось згадується мені.
Згадати і забути...
Невже я навчилася радіти?!
Радіти життям на самоті!
А ця веселка,яка сяє над фонтаном
І кольори в неї не сірі,як ті будні дні.
Вона веселить і зацікавлює!
Цікаво чи побачили її всі?
Згадавше менуле,просто посміхнись,
Побач веселку,навколо озернись!
Відчуй теперішнє...
А за минулим більше не женись!
Так,написала я його швидко,ну якщо ви про помилки,то я їх виправила.))Просто в мене є дурна звичка опублікувати вірш,а потім самій його перечитати і вже тоді виправляти))