І кожної ночі я знову розбита,
І відстань завжди у мені виграє,
Рутина тобою - канвою оббита,
Та тільки тебе все одно не стає.
А я б обміняла усе за можливість,
За шанс доторкнутися твоїх долонь,
От тільки у відстані дивна властивість -
Лишатися болем все ж десь біля скронь.
І я все частіше пишу тобі вірші
(нас завжди, напевне, єднали слова)
І з розуму сходжу від мертвої тиші,
Що ділить мене зсередини на два.
Але в мене в серці ще стільки є світла,
Ще стільки є променів, даних тобою,
Любов, що у лютому тихо розквітла,
Для мене лишилась святою.
