Не велети Атланти,
Либонь, що навпаки –
дівчата елегантні,
статечні юнаки.
Привикші меч тримати
на стику двох світів
І дух їх не зламати,
хоч в очі сто вітрів.
Вони анѓели миру,
в окопах, бліндажах,
Європи небо мирне
тримають на руках!
Не легко їм дається
ця ноша нелюдська,
та навіть не здригнеться
привтомлена рука.
Нам бути чи не бути? –
питання всіх віків!
І світу не збагнути
відважних козаків.
Вони анѓели миру,
в окопах, бліндажах,
Європи небо мирне
тримають на руках!
Нехай хтось скаже тихо,
що все те марнота,
та в їх оселях тиша,
усміхнені вуста.
Бо там на полі ратнім
несмітні диваки –
дівчата елегантні,
статечні юнаки.
Вони анѓели миру,
в окопах, бліндажах,
Європи небо мирне
тримають на руках!
