Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Любов Ігнатова: Вона пішла … - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ДЯКУЮ, Лесю!!!! Мені ДУЖЕ приємно!!!!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ДЯКУЮ, що завітали і за те, що прониклись твором... OlgaSydoruk, 27.02.2015 - 22:43
Неперевершено! Она ушла...И все цветы с окна с собой забрала... В охапку...С корнем ,вырвав их... И ветром штору обрывало... И в доме воцарилась гробовая тишина... Не слышно запахов обеда,..приборы - не звенят... Кусочек сыра на столе,..краюшка хлеба... Записка - "не ищи,и не звони...Я навсегда ушла..." А он метался,..и тревога душу рвала... Ну почему,..что вдруг пошло... не так... Она - наивная,..такая - близкая,родная... Как - без неё?..Она - как без меня?.. Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
який гарний експромт!!!! Щиро ДЯКУЮ!!! Serg, 02.02.2014 - 15:16
вона прийшла... відкрила тихо двері... ввімкнула світло... просто й без вимог... і не спитавши є чи ні вечеря, зварила кави... як завжди на двох... і задзвеніла радістю кімната... такий чарівний і приємний звук... а подих закортіло упіймати словами вічності римованих сполук... у вікна... у самотні вікна влетіли промені надії і весни, а темрява розлуки просто зникла у сяйві неповторної краси... гаряча кава і коханий погляд... ну от і все... чекав... привіт... цей ключ від щастя змінює світогляд і знищує дрібні нашарування літ... Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вона прийшла ...лишивши біль колишній Там, за порогом пройдених доріг ... І вуст ïï вже перестиглі вишні Для нього - то єдиний оберіг ... Гаряча кава оживля кімнату, Вертає у буденність кольори ... І спали з серця заржавілі лати, Коли до неї він заговорив ... Сплетіння рук вінчає ïхню зустріч... Вона прийшла крізь тугу сподівань ... Відбилася в очах ïï, як в люстрі , Веселка його вранішніх бажань ... Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую!!!!! І Вам хай щастить!!!!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, Ви праві, тут багато болю ...Дякую, пані Олю!!! Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, Кульбабонько!!!!
Рижулька, 09.01.2014 - 16:08
Трагізм... У кожній миті, і хвилині...І кава вже холоне на столі... І Богу лиш відомо у цій днині Чи згасне їхній вогник у імлі... Чудово, сонце. Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ух ти, як гарно!!! Дякусики!!!!! Плискас Нина, 08.01.2014 - 22:35
Я знаю по собі,якби цього не було,куди ми б дівали цей взрив,тому все там придумано за нас.Хай щастить в позитивному заряді
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Ніно!!!! Солодких Вам снів!
Плискас Нина, 08.01.2014 - 22:06
Уход по англійськи.ЛГ терпіння і здоров"я,примирення стане зривом потужності потенціалу написання про повернення,буде сонечко,обов"язково!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви праві, Ніно, я вже над цим думала ...Щиро Вам дякую!!! Валерій Голуб, 08.01.2014 - 21:02
Ох, Любо! Я давно знаю твою творчість. Вірші такого трагічного заряду в мільйони вольт народжуються, коли тобі справді погано. І все ж прошу тебе - простягни руку примирення. В житті - як на довгій ниві...
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та тут трохи мимо ...у мене тут Новий рік розпочався з лазарету ...то нерви трохи здають здають...Дякую за підтримку!!!! Ірина Лівобережна, 08.01.2014 - 20:40
О, та тут справа не в горобцях... Гірка ота остання кава... А може?...
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а хто ïх зна, тих ЛГ? Може і помиряться ...хоча навряд : раз Муза сказала, що кінець - значить кінець ... Дякую, що завітали! |
|
|