Ось вже і темна ніч настала
і виключене світло.
Йому так мало було потрібно для щастя...
Лиш зазирнути в її карії очі,
І неважливо, яких карт масті,
Щораз просинався, думаючи про неї.
Його так рвало смутком за нею,
Що хотілось йому, що разу набрати...
Він би назвав би її своєю...
Та був фінал йому не відомий...
Йому хотілось дізнатись у сні її думки,
Про те чи важливий, для неї!!!
Але мислі були такі не значні..
Що все закінчиться нічим,
І знову залишиться на самоті,
А так залишуться друзями...
На стане знову день,
Зустрінеться він знею,
Побачить ту посмішку ясну,
Яка зігріє знову душу...
