Ванільний присмак вечора над нами
Вже пробує нависнути. Лиш ми
Шукаєм щастя, погляду. Роками
Не всі лишаються коханими людьми.
Життя - це спів, кохання - наче пісня,
Яку не виспіваєш в тихому саду.
Нехай любов над світом нашим висне -
Тебе, Кохана, я назавжди украду!
Ніколи зрадити Тебе я не посмію,
Я буду пестити до старості Тебе,
Від погляду Твого, зозулько, завжди млію -
Єдине Ти коханнячко моє!
Втопитись хочу у очах твоїх незвичних,
У доброті купатись чистій, як кришталь,
Повсюди признаватися в коханні цім лірично
І губи цілувати ніжні, мов вуаль!
06.11.2010 року Львів
Чи мені здається, що от якраз губи повинні бути ніжнішими за вуаль у будь-якому випадку? Це так, іронія, незважай. Мені сподобалося, і навіть таке неспівпадіння уявлень цей вірш не портить.
jaryj відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
