Дихай, Лялю, дихай! Ти ж так просила неспокою.
Дихай, Лялю! Ти ж не любиш простих завдань.
Ти ж така ілюзорна, з усіх боків заримована.
Ось маєш поле бою! Ні рими тобі, ні пера!
Смійся, Лялю, смійся! Хто навчить тебе програвати?
Смійся, Лялю! Може, більше й не буде змоги?
Ти не хочеш піддослідним кроликом? Кажеш, горда?
Перестань "проти всіх". Або хоч взагалі перестань.
Дихай, Лялю! Дякуй Богу, ніхто не чує...
Пізно після падіння махати уламками крил.
Годі шукати винних. Небо - остання інстанція.
Ось тобі запальничка. Тільки вірші не пали.
"...Дихай, Лялю! Дякуй Богу, ніхто не чує...
Пізно після падіння махати уламками крил.
Годі шукати винних. Небо - остання інстанція.
Ось тобі запальничка. Тільки вірші не пали."
Ляля Бо відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я прослухала!!!
Круто,в тебе такий милий та ніжний голос!!!
Порівняно з моїм-дуже милий і дуже ніжний!!!))) Ха-ха!!!
Навіть не скажеш по голосу,що в нас різниця в віці!!!)
Без образ!!!
Я зробила тобі комплімент!!!
Ляля Бо відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
техніка слабенька, тому голос передано не зовсім точно, але все одно спасибі. Ніжний, бо не курю і завжди замотую горло шарфом, голос - важливий інстумент моєї роботи. без правильних інтонацій з людьми ніяк))
Ця ніч минає просто так,
Не розпочалась – вже скінчилась.
Годинник. Час летить, мов птах...
Ти знаєш, все в житті змінилось...
Ці ночі йдуть. І день за днем
Чогось шукаєм – не знаходим.
Годинник.Ася. Ми жиєм.
І одне одного обходим.
Вікно. Спалахує зоря...
Лиш блимне, раптом запалає...
Годинник.
Мрія.
Ти і я...
Тебе ніхто так не кохає..
Ляля Бо відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ти віриш у ДОЛЮ? блукання наші не вічні.
це буде тривати не знаю скільки іще.
А потім,все в шоколаді: тільки цілунки і вірші,
І кава (з чим схочеш), і тепле твоє плече...
