Надкусила я кохання
Яблучко з Едему...
По одній тепер дорозі,
Разом ми ідемо...
Ти такий!!!..що просто мало
Слів щоб описати...
Як дивлюся в твої очі
Хочеться літати...
Так люблю я твоє личко
Що рум'янцем світить...
Найніжніші в світі ручки,
В котрих тільки мліти...
Від усмішки я п'янію...
В погляді - топлюся...
Серце моє шаленіє
Коли притулюся...
Мої пальчики кохані
Долоньки тепленькі...
Все моє...таке бажане...
Все таке рідненьке...
Поцілунками покрию
Носик, губки, очі...
І на вушко прошепочу
Мій ти найсолодший...
Я люблю тебе, мій милий...
В цілому - кохаюсь...
І від серця свого ключик
Тобі довіряю...
Не віддам тебе нікому
В обіймах сховаю...
І не змучусь повторяти...
Те як я кохаю!!!
Найніжніший в світі хлопчик...
Янголятко з неба...
В цьому світі вже нікого
Не хочу й не треба...
Надкусила я кохання
Тепер з'їм до краю...
Я до цього не кохала,
І не покохаю...
Процак Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О так ми ж великі діти...коли любиш, такі слова дурненькі і часом дитячі вириваються із серця...але це ж класненько в душі бути маленькою хоча б на мить
Процак Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ех ну так....тут люблю читати одну ніжну дівчинку Корлайн і її закохані віршики....от вони наполовину і підштовхнули мене до написання мого, може трошки дитячого віршика... хоча в почуттях ми часто як діти...чого ж тут соромитись...пестощі ніжності в коханні припустимі і навіть доречні... кожному хочиться бути найніжнішим, найсолодшим, коли обожнюють у тобі усе...от щось наче таке і получилось....дякую за коментар Анатольчику!!!!!