23 травня в переддень перепоховання праху Тараса
Григоровича Шевченка думалось про минуще і... вічне.
Бо вічна Йому пам'ять в українського народу, якому він
служив, будучи митцем, мислителем, пророком...
Вічне і пам'ять! Ми піщинки у сьому світі, елементарні
часточки цілого – Універсуму, космосу. Роздумам про
окреме і ціле присвячено цей вірш. Читання твору
супроводжується космічною музикою, виконуваною
на терменвоксі – оригінальному електроінструменті,
винайденому Львом Терменом у 1919 році. Читаючи,
слухайте... Враження неймовірне...
Я смертю лиш живу… Та не таю –
Щасливий я в моїй нещасній долі;
А хто боїться смерті і неволі –
Ввійди в вогонь той, котрим я горю.
Микельанджело
Тече пісок, як вічність, поміж пальців –
пливуть хвилини нашого буття…
Ще на землі, а вже космічні п’яльці
волочать нас на край – до забуття.
Хоч нам принадно мить ту зупинити,
щоб побродити в звабах стромовин,
вбираючи красу… Та годі й снити –
безбожник ти чи вірний християнин!
Та все – так брижко, ламко… І відносить
життя по крихтах, мов драгва боліт,
безпечність днів. І знов приходить осінь
непогамовних й неповторних літ.
Мить осяйна... Ні з чим її не сплутать!
Чарівний світ – усе у ньому є…
Чи знайдемо відгадку його суті?..
Про все це тут колядництво моє.
Одно лиш знаєм: на землі ми – гости
вервечкою біжучих пражних днів…
Питання в тім, що впорав для погосту*,
яким вогнем…
для нього
ти згорів.
______
*Тут громада, спільнота.
23.05. 2015
Неймовірно гарно! І слова такі, що не занесе пісок забуття. Проб"ються струмочками джерельними, і понесуть життєдайну вологу далі, у повноводі ріки справжньої ПОЕЗІЇ.
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Іра! Вас тяжко задовольнити, як кажуть останні події! То я в єйфорії!
Олексо!Хай буде мир,щирість та дружба.На чужий роток,як кажуть... Він вічний,хай шелестять...а ти собі твори,натхнення!
Це тобі за те що підрихтував "інваліда"
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Валентинко, чим заставив? То відсуньте! 
Дякую, Наталочко! Житимемо ще! 
Троха, як кажуть галичани. 
Він вічний,хай шелестять...а ти собі твори,натхнення!
Слухай музику, Людо! Вражає... 
