Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Моренець: ***** - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Н-А-Д-І-Я, 26.04.2016 - 17:04
Про життєве! У кожного бувають сумні моменти в житті. Важко боротися з таким почуттям... : Але таке наше життя.. Хай все буде добре! Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, у кожного – свої печалі, свої радощі. І все життя надіємось на краще.
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Насправді, Ніно, я про образи не думала, писала те, що відчувала в ті хвилини.
геометрія, 26.04.2016 - 16:49
Гарно, Світлано!Холодний вітер, одинокий сум, і серце розривається від дум, безвихідь є і співчуття, такі тепер реальності життя... Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сумні реалії життя бувають у кожного. І в певні моменти життя вони нагадують про себе...
ptaha, 26.04.2016 - 16:35
гарний твір, Світлано, суголосний і моїм настроямhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661478 рада, що в сумної історії боротьби із сайтом щасливий кінець. Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, вони дійсно перегукуються болеи... Власне, я не боролась. Ніхто не пояснив, чому мої новели і вірші було заборонено публікувати. Михайло Гончар, 26.04.2016 - 16:00
І за що блокувати ,в чому компромат? Чи просто випадково? Вірш гарний,єдине, де спіткнувся це: "чиЙСЬ Сиротливо".Було б добре знайти якесь ОДНЕ влучне слово,як наприклад, "незрозуміло(ий)" одинокий сум... Якось так.З повагою . Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А ніхто нічого не пояснив. Але я здогадуюсь, чому.Стосовно Вашого зауваження – подумаю, на льоту, нічого путнього не приходить. Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Кожен робить висновки, в міру своєї зіпсованості
Ганна Верес (Демиденко), 26.04.2016 - 15:23
Твір неперевершений, хоч і коротенький. Особливо рядки:Чого ти, серденько, забилось? Не згадуй! То тобі наснилось... Спасибі, Світланко. Обираю. Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ганнусю! Смаки і настрої у нас частенько співпадають.
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Бувають речі, що не мають терміну давності...
Максим Тарасівський, 26.04.2016 - 14:39
Ой, настрій, ой, настрій...Можна було би - так, просто ділюся - "відчайдушно одинокий сум" (бо сиротливо одинокий - наче тавтологія) і "наснилося". Ви - молодець. Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Максиме! Дуже люблю, коли роблять зауваження. Починаєш дивитися на вірш очима читача. Тож – прошу: критикуйте, лайте підказуйте, а я буду сперечатися чи погоджуватись, дякуючи.Вірш давній, я його помістила на сайт, щоб перевірити, чи дозволено мені публікуватися (я була заблокована). Максиме, хоч приснилося і наснилося – синоніми, але Ваш варіант більше підходить.Приймаю. Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Але душа – не годинник, щоб рівномірно тікати.
Nino27, 26.04.2016 - 14:23
Доброго дня!!!Я рада Вам Світланочко!!!І не будемо згадувати про погане. А ось душа тужить від скорботних дум...бо таке життя. Спокою Вам і Вашому чуйному серденьку!!!Віршик - чудовий!!! Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ніночко! Не було б смутку, не знали б ми, що таке радість. Посумувати не гріх, аби не було тяжких страждань.Хай Небо дарує Вам радість і тепло. dovgiy, 26.04.2016 - 14:11
Та чи наснилось так, чи ні,А не здається так мені. Бо Ваше серце небайдуже Як рідний вогник у вікні Для всіх добром незмінно світить. Хай незнайомий! А привітить! Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой пане Петре! Скільки в житті смутку – чи Вам не знати?У кожного є що згадати під сумне завивання вітру. Дякую за чудовий експромт, від якого потепліло на душі. |
|
|