Коли загораються зорі,
А місяць гуляє дахами,
І вітру крильцята прозорі
Жонглюють чарівними снами,
Тобі розкажу тихо казку,
Пухнасте моє Кошенятко.
Заплющуй очиці, будь ласка,
Бо час уже грайликам спатки.
На стелі гойдає дрімота
Якісь візерунчасті тіні -
Немов відкриває ворота,
Щоб в хату ввійшли сновидіння;
Залишимо печива трішки
І чашечку м'ятного чаю
На столику, побіля ліжка, -
До тебе нехай прилітають .
Присядуть нехай на подушку
І крильцями ніжно лоскочуть,
І тихо шепочуть на вушко :
"Спи, Котику, доброї ночі... "
Менi дуже - дуже припало до душi! Якби вмiв писати музику... Ех!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якщо чесно, то в цієї колискової є мелодія. Я просто соромлюсь наспівати, бо далеко не солістка оперного театру, ще й захрипла надодачу
Дякую щиро, Анатолієвичу!
Чудова у Вас колискова! Та щемно стало на душі, бо мало приділяли уваги дітям, поки вони були маленькими - все робота, робота...
А тепер... розлетілись...
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я Вас розумію, Наталю...
Дякую, що завітали! Не сумуйте, будь ласка...
Гарний вiрш, Любов. Дуже яскраво звучить. Одразу cпливае у пам'ятi колискова з передачi "Вечiрня казка" у виконаннi Вiталiя Бiлоножка:
Хоч усюди нiч кружляе
Прикордонник наш не спить
Мирнi сни охороняе
Й неба чистого блакить.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ага, була така. Там ще хлопчик на конячці-гойдалці з біноклем був...
Дякую, Дмитре! Приємно познайомитися.
Заходьте, буду рада.