Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Любов Ігнатова: Не тривожте душі моєї - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ A.Kar-Te, 01.06.2016 - 08:14
"Я для себе сама - брехунка... Ви...приходьте до мене в сни....." Чудово, Любонько...Розчулила душу Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! мені дуже приємно...
Фотиния, 01.06.2016 - 08:12
І ніякі ми не брехунки! Коректно це називається "загадкова жіноча душа"! Как говорила Принцесса из "Обыкновенного чуда": "Я гналась за Вами три дня, чтобы сказать, как Вы мне безразличны!" Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, так, це - класика! Дякую за візит, Світла пані! Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
За що я Вам щиро вдячна!
zang, 01.06.2016 - 01:10
ого, "любчику". я не хотів, то просто процитував ) просто "голосні" надійно пов'язується зі словом "голос", тому воно мене й здивувало. це явище – коли дихання "лунає голосно" – слід було описати, а ви про нього лиш мимохідь згадали – образ не бачиться так, як у тут відповіді на коментар. слід було розгорнуто змалювати – або написати лаконічно й виразно. голосні подихи – то дихання з голосом – ні?
zang, 31.05.2016 - 23:47
в третьому рядку з кінця мали б бути "зітхання": чому "подихи" у вас, та ще й "голосні"? то вже стогони, коли дихають з голосом
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та ну, любчику мій, Ви ніколи не помічали, як голосно звучать подихи у цілковитій тиші... Або коли намагаєшся сховатися чи причаїтися, то і дихнути зайвий раз боїшся, бо здається, ніби увесь світ чує кожен подих... Радченко, 31.05.2016 - 23:33
Люба,сльози сплять під крилом чи крило? Вірш торкається душі і серця. Написано дуже гарно.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, пані Олю! Виправила...
Дмитро Кiбич, 31.05.2016 - 23:31
Гарний вiрш, Любов. Дуже вiдверто заклики у вас звучать. Пригадуеться пiсня Володимира Висоцького, у якого, до речi, був i украiнський слiд, його батько був родом з Киева:Я не люблю холодного цинизма В восторженность не верю и еще Когда чужой мои читает письма Заглядывая мне через плечо Я не люблю себя, когда я трушу Досадно мне, когда невинных бьют Я не люблю, когда мне лезут в душу Тем более, когда в нее плюют. Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
От-от! Гарне пісенне доповнення! Щиро дякую, Дмитре! Вже починаю звикати до Ваших візитів... Циганова Наталія, 31.05.2016 - 23:22
Любаша! Моему восхищению тобой не было, нет и не будет ни границ, ни кордонов!!!
OlgaSydoruk, 31.05.2016 - 23:08
Дуже-дуже гарно!Чудово! http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664247 Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Олю! Справді співзвучне... Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та буває і таке... Дякую, Наталочко! Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви не потривожили, а навпаки - заспокоїли... Дякую щиро! |
|
|