Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олекса Удайко: ЗМІЯ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Олекса Удайко відповів на коментар Валентина Мала, 14.01.2017 - 22:00
Дякую! пропоную колезі новий текст!
Олекса Удайко відповів на коментар РОЯ, 14.01.2017 - 21:59
То був своєрідний маніфест... Програму вдалося реалізувати...
Олекса Удайко відповів на коментар Ніна-Марія, 14.01.2017 - 21:57
Таки взяв, Ніно! В Окупований Крим!
Олекса Удайко відповів на коментар Олена Жежук, 14.01.2017 - 19:20
Хто себе там впізнає,Той вже знає, "цо то є" Ганна Верес, 14.01.2017 - 17:51
У нас уже стільки того гаддя завелося, що до осені й не спавимося їх відправити. Та ще й війна!Пісня гарна. Олекса Удайко відповів на коментар Ганна Верес, 14.01.2017 - 19:16
Пісня гарна, та не всяКупив циган порося! Олекса Удайко відповів на коментар Любов Ігнатова, 14.01.2017 - 17:53
Так, як же вас не любити, анакондиЄКоли в вас палаци, корабрі і "Хонди" Микола Миколайович, 14.01.2017 - 16:52
Тобі шо чартяко тепла мало дай йому кубелечко поглибше та шоб ніркою...діркою...
Олекса Удайко відповів на коментар Микола Миколайович, 14.01.2017 - 17:00
а ЯКЖЕ? ТА ЩЕ ТІСНЕНЬКОЮ... НІРКОЮ!
Фея Світла, 14.01.2017 - 16:33
Змії піддаються замовлянням... Куди посилатимете - туди і повзтиме...
Олекса Удайко відповів на коментар Фея Світла, 14.01.2017 - 16:44
Це не всім вдається, Олю! Проситиму Вас умовити!
Олекса Удайко відповів на коментар Фея Світла, 14.01.2017 - 16:50
... придеться тіки їхати в... Рашу!
Н-А-Д-І-Я, 14.01.2017 - 16:05
Дякую, Олексо, що підняв настрій..Як згадаю, як у нас в кімнаті жила гадюка і всим під"їздом її шукали три дні... Страшно.. Та знайшли, бо всі боялися, що до них перелізе..
Олекса Удайко відповів на коментар Н-А-Д-І-Я, 14.01.2017 - 16:23
Найстрашнішаа гадюка - двонога: її треба боятись...
Олекса Удайко відповів на коментар Єлена Дорофієвська, 14.01.2017 - 16:24
Будемо чекати... Благовіщення!
Тетяна Луківська, 14.01.2017 - 15:51
А от мені в дитинстві мій дідусь-лісник показував вужове дерево під яким водяні вужі жили. І саме в цей день він відвіз мене на човні до того дерева. Ну, капець, як вони підстрибували, плавали, купалися, ледь в човен на влетіли, я аж очі заплющила. Отак, вони збиралися в глибини земні. І хоча ми терпимо біля себе якогось "вужа" нехай краще будуть тут Гарно, Олексо.
Олекса Удайко відповів на коментар Тетяна Луківська, 14.01.2017 - 16:26
"Вужика" можуть і підкинути... друзі!
Тетяна Луківська відповів на коментар Олекса Удайко, 14.01.2017 - 16:36
постав якусь ознаку, бо я "ошукалася", щоб не обізнатися
Олекса Удайко відповів на коментар Тетяна Луківська, 14.01.2017 - 16:42
Мітка та своя повинна бути,Щоб чужих й своїх не переплутать! |
|
|