Я виростила в собі бездушність.
Віддав ти останню сорочку мені на осуд.
Як завше, ти очікуєш грози
і ховаєш подалі посуд..
Смішний, надутий гумор у словах
не кличе сміх на тет-а-тет.
Плями на твоїй вчорашній біографії
полощуть мені рани,
стирають наш менталітет.
Ховай і далі свої очі, втікай за ріг
сусіднього пабу..
замов як завжди і втикай
на старого піаніста з досвідом
глибиною океану.
Він розкаже мовчки
і проведе тихо,
зачепить і відпустить..
Не тобі він грає, та тебе він судить..
