У долі я твоїй зявилася лебідкою,
Печаль оплутала, наче кохання нитками,
Торкнулась пір'ячком своїм давнішніх споминів
Колись не в той ти човник сів
З весельцем зламаним…
Хвиля далеко занесла від мого берега,
А та хатиночка була уся з химерами,
Чекала мабуть на любов, а та не линула
Припнула човник до стовпця
Тебе ж покинула…
В долю твою змогла влетіти лиш лебідкою
Любов розквітла навесні білою квіткою,
До ніжних пелюсток її чомусь ти горнешся
Спомин прилинув лиш на мить
Й вже не повториться.
