Зустріч
Із осінню зустрілась на ставку,
Вся мокра - хто образив? Як сльозилась,
Присівши на травицю, на гливку,
Дощем холодним, у сльозах молилась.
Я з листопаду ткала їй сувій,
Згортала трави, викупані в росах,
Віночок виплітала з диво мрій,
Обула в мох, аби не була боса.
Намисто їй чіпляла із грибів -
А пахло як... Господня нагорода,
Їй вітер розказати щось хотів,
Шукав притулку під кущами глоду.
Ну що ж ти плачеш? Душеньку зігрій...
Іще не час - он бабине ще літо,
Відвар смакуй, де м’ята й звіробій,
Торкни прощань пташиного відліту.
Це все твоє - ніхто у тім не винен,
Що холодом обула білий світ,
І не шукай у просині провини -
Пиши, чаклунко, свій, холодний заповіт...
#лесяутрисковоробець