На осінньому листку хотіла б я долетіти до вічного сонця,
до вічного літа, до вічного світла.
Хотіла б забути всі сірі хмари, цей дощ, і цей холод.
Хотіла б летіти не думаючи, не падаючи і не спиняючи.
Хотіла б вітром стати, чи навіть птахом летючи,
в безодню ту сонячну.. спекти свої крила і впасти ...
На мокрий сніг. Бо ж ту зиму забути б не хотіла,
весну ту сіру, мокру дощову і навіть сонячну, я не забуду.
ЇЇ чекатиму, бо потім літо:)
Вічне літо, будь моєю ковдрою, моїм натхненням, моїм вітром.
Неси мене, люби і грій.
Люблю тебе, скучаю, міцно цьомаю і обіймаю.
Усі думки, які вже там летять й несуть мене до нього.
І листя падає,
осіннє листя, тебе ніколи не віддам!