Темно, холодно, слухаю дощ,
що ж розкажеш сьогодні мій друже?
Я чекаю тебе вже давно,
та чомусь забарився ти дуже…
Все якось ти ішов невпопад,
десь в сусідньому місті та селах
і чому ти так довго блукав,
забув мабуть дорогу до мене?
Ну, кажи, що тримаєш в душі?..
Чую,чую набрався ти сили…
о,знайшов вже щілинку в вікні
та стікаєш до ніг по краплині…
Плачеш, каєшся, просиш забути,
що відсутній був майже півроку…
Тож поплач, вимий вікна і стежку
дай вологу землі довгождану
і розказуй, співай…як там небо…?
А я нишком приляжу у ліжко,
бо мені відпочити вже треба.
Галина Рибачук-Прач.
12.10.16.
